This is the last bar of chocolate from Finca la Amistad, the farm we visited last November, and it’s also the last bar from Costa Rica. I bought this particular bar in a shop in a pretty touristy spot, so I didn’t have high hopes for the condition of the chocolate - and this time, I was right: the chocolate is terribly freezer-burned, making it very hard to make out much, though you can still catch those familiar notes we found in the 70% version, just with more bitterness and less sugar.
I still miss a sense of balance and “roundness” (for some reason that’s the word that comes to mind when I try to describe what’s lacking). So I’ll stick with three stars and repeat my conclusions: good raw material, but an imperfect - hopefully only for now - process of turning it into the final product. Still, I believe that over the years, they could reach a very good level.
Це остання плитка шоколаду з ферми Finca la Amistad, яку ми відвідали минулого листопада, і це остання плитка з Коста-Ріки. Конкретно цю плитку я купив у магазині у доволі туристичному місці, тож особливо позитивних очікувань щодо стану шоколаду в мене не було — і цього разу я виявився правим: шоколад жахливо переморожений, розібрати щось дуже складно, але в ньому вгадуються ті знайомі нотки, які ми мали в 70% варіанті цього шоколаду, просто тут більше гіркоти і менше цукру.
Мені все ще не вистачає якогось балансу і "закругленості" (не знаю, чомусь саме це слово в моїй голові, коли я думаю про те, чого ж мені не вистачає), тому я все-таки зупинюсь на трійці і повторю мої висновки: хороша сировина, недосконалий (хочеться вірити, що поки) процес переробки цієї сировини в кінцевий продукт, але я вірю, що через роки вони можуть вийти на дуже хороший рівень.
