We're in Costa Rica, and I’ve already got my first haul — more than ten chocolate bars. To minimize the impact of transportation and storage on the chocolate, we’re starting to open them right here.
And the first one we’re opening is 70% by Santa Rita, the most expensive bar so far. In my opinion prices here are inflated, but I’m not sure I’ll ever return to Costa Rica, so I’m trying to buy everything that doesn’t immediately put me off.
The packaging is decent, but nothing special. The chocolate is wrapped in foil plastic. The pattern on the bar isn’t entirely standard, but I feel like I’ve seen something similar before. Maybe even this exact template. Or maybe I’m mistaken since that ubiquitous cacao bean design appears almost everywhere.
As you can see in the photo, the chocolate already has a white bloom, which once again indicates improper storage. Though it still has a whole year left before it expires. This is plain 70% chocolate, which generally stores very well and for a long time if given the right temperature and humidity conditions.
The bar is quite thick, which, in my opinion, is not very convenient. It smells strongly of vanilla and something floral.
The taste — very mediocre. Definitely not worth the money. A very weak three stars, maybe even teetering on the edge between two and three. Far from the best chocolate. I wouldn’t buy it again at any price—well, maybe for $2–3 at most, and only if there were no other options.
I also have an 85% version of this chocolate. And I can already predict that it’ll be another weak three. But we’ll see. I’d love to be proven wrong.
Ми в Коста-Ріці, і в мене вже є перший улов — це понад десяток плиток. Щоб зменшити вплив транспортування та зберігання на шоколад, починаємо відкривати їх прямо тут.
І перше, що ми відкриваємо це 70% Santa Rita, найдорожча на даний момент плитка. Як на мене ціни тут завищені, але я не впевнений, що повернуся в Коста-Ріку ще раз, тому намагаюся купити все, що не викликає в мене негативної реакції.
Оформлення непогане, але особливо над ним ніхто не заморочувався. Запакований шоколад у фольгований пластик. Візерунок на плитці не зовсім стандартний, але мені здається, що я вже бачив щось подібне. Можливо, навіть цей самий шаблон. А можливо, я помиляюся, бо цей всюдисущий какао-біб можна знайти майже всюди.
Як видно на фото, шоколад уже з білим нальотом, що знову говорить про неналежне зберігання. Хоча за терміном придатності в нього ще цілий рік. Це чистий 70% шоколад, який сам по собі зберігається дуже добре і довго, якщо йому забезпечити правильний режим температури та вологості.
Плитка досить товста, що, як на мене, не дуже зручно. Пахне дуже сильно ваніллю і чимось квітковим.
Смак — дуже посередній. Точно не варто заплачених грошей. Дуже слабка трійка, можливо, навіть на межі між двійкою і трійкою. Далеко не найсмачніший шоколад. Більше я б його не купив ні за що, хіба що за 2–3 долари максимум — і то, якщо зовсім без вибору.
У мене ще є 85% варіант цього шоколаду. І я вже можу передбачити, що це буде слабенька трійка. Але подивимося. Хочеться думати, що я помиляюся.
